Гола

Бабуся працювала бухгалтеркою на м'ясокомбінаті й часто брала онуку із собою. На нескінченних стелажах із теками документів завжди знаходилося місце, де сховатися. І там було значно безпечніше, ніж у педагогічних катівнях тих років: хвацькі виховательки сміливо знущалися з беззахисних підопічних, тягаючи їх за волосся та ображаючи. Наприклад, якщо не хотілося засинати, бо після обіду припекло в туалет, а туди виховательки заради контролю дозволяли ходити суворо по годинах і тільки ДО їжі.

Так ось, серед дорослих людей, зайнятих копирсанням у бухгалтерських звітах, було нудно. Та й, засвоївши вже чималу дозу художньої літератури, вона швидко перестрибувала через фази статевого дозрівання. Хотілося романтики й пригод. Хлопчики-однолітки здавалися недорозвиненими, а жага вражень манила.

І спало їй на думку ходити одним із величезних сходових прольотів бабусиної установи (будівля була багатоповерховою, монументальною), задерши платтячко й приспустивши панталончики. Справжня набоковська муза.

У робочий час там нікого не було, і охоплювала п'янка гострота відчуттів. Та й сама витівка — право на неї — паморочила голову. Після всіх заборон та обмежень — свобода! Бодай у цьому. Її майданчик для вистави був біля вікна (під ним на території було порожньо). Але це й не мало значення: якщо хтось побачить — «танцівниця канкану» просто втече.

Чудово! Бюст Леніна в бабусі в кабінеті про все знав, і це добре — було кому підморгнути, розділяючи таємницю. І ось одного разу... Так-так, сталося, звісно ж, — одного разу.

Прольотом вище виявився молодик, що звісився з перил. І застукана без покривів артистка свого театру — з досі лише уявною публікою — шоковано втупилася в напружені, широко розплющені очі реального спостерігача згори. Здавалося, крапельки його чоловічого поту впадуть зараз просто на неї.

Напруга пристрастей сягнула піку (ще Фрейд писав: іноді природа прокидається рано), і хуліганка різко рвонула до бабусиного кабінету, встигнувши помітити, як сполоханий глядач важко переводив подих.

Відтоді їй подобається, коли на неї дивляться: на відвертість образів і суджень. Ось так і стають ексгібіціоністами, еге ж? Підхоплене тоді «знамено чуттєвої свободи» героїня несе й донині, а той хлопець став, мабуть... Вплинули вони одне на одного, хоча й не бачилися більше.

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі