Жив собі один чоловіга середнього віку, якого нестримно тягнуло до страпону. А його благовірна про те, щоб начепити на себе цей девайс, і чути не хотіла.

— Дурепа! Це ж прогрес!

— В дупу собі запхай такий прогрес, але без мене.

Трахатися в природний спосіб воліла ця «відстала» жінка. Чим гальмувала бурхливий анальний розвиток свого чоловіка.

— Дурню, не муч дружину, а пошукай предмет своєї пристрасті там, де він росте.

— Я запеклий гетеро, ви на що натякаєте? Я не закохуюся в чоловіків!

— Кохання — явище рідкісне й прекрасне, а от потяг до фалічних символів — це геть інше.

Минув час, дружина переїхала жити до іншої країни, поки на батьківщині вирували політичні буревії. Її чоловік багато чого збагнув, придивився до сусіда, як і радила та дивакувата психологиня, і… І став щасливим.

— Неллі! Я писав вам тоді, пам’ятаєте! Усе вийшло! Ніколи я такого не відчував!

— Молодчинка, а як дружина?

— Ще краще! Щаслива там із якимось Валентіно, у нього вдвічі більший, ніж мій! Розмір завжди має значення.

— Воістину має. У тебе тепер канонічний куколд-формат. Чудово!

— Усе дуже добре, боюся лише одного…

— ?

— Щоб дружина, бува, не повернулася.

Несповідимі шляхи до особистого раю. І в кожного вони свої. Хай проб’ється промінчик світла й приємного саме тобі прогресу, у твоє найпридатніше для цього місце.

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі

Це одна з частих маніпуляцій, що іноді прилітають у мережі у відповідь на «лист щастя» з прайсом на мою увагу. Передбачається, що, зіткнувшись із підозрою в ефемерності, я кинуся доводити протилежне.

Причому ще секунду тому цей самий Хома вірував, що пише саме мені, і встиг розгорнути на повну широчінь свої куколд- та боллбастінг-фантазії. Молодець, за адресою, але безкоштовно — це цікаво тільки батькам.

Якщо хочеться упевнитися, що перед вами не фейк, просто попросіть підтвердження. У кожного воно своє. Або, перш ніж знімати віртуальні труси, самі перевірте, хто цей захоплений глядач. Інакше під питанням уже ви: а чи не намагаєтеся поїсти й утекти з «ресторану» до того, як принесуть рахунок?

СРСР немає вже 35 років, виросло кілька поколінь, які й не бачили його дивних постулатів, а віра в халяву в когось іще залишилася. Там, у дрімучих, страшних нетрях радянської реальності, мешкали динозаври, які пам'ятали цілі соціальні інститути безкоштовних послуг. Бо зарплату фахівцям платила та сама держава, що канула в Лету.

Була й своя специфіка — бажання працювати менше, все одно гроші ті самі. Звідси й такі незадоволені пики, що зустрічали з роздратуванням ввічливий стукіт у кабінет і несміливе «можна увійти?».

А сьогодні, якщо звертаєтеся до когось, аби скористатися його працею, повірте, він вам щиро радий. Тому що ви — це його хліб. Як він вас любить у цей момент! А якщо прийшли в надії дешевими трюками зекономити… Далі — картинка охоронця, який за комір викидає халявника за двері. Бажано зачинені.

– Сподіваюся, ти це робиш задля того, щоб допомогти, а не заробити.

– Звісно, адже мене годують боги. Усі разом: скандинавські, єгипетські та парочка авраамічних.

Фото авторки

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі

Приїхав такий собі турок з Одеси до Києва спеціально заради свінг-зустрічі з парою. Довго виписував, намагався вгадати найменші примхи. На словах, звісно. І ось, та-да-а-ам! Настав день ікс. І тут доля почала жартувати: з-поміж усіх таксистів на вокзалі він обрав саме того, хто не знав міста й повіз його в діаметрально протилежний бік. Пара, до якої прямував цей «подарунок», мусила визвонювати згубу й підбирати його. Навіть домовилися, де переночувати хлопцю, який і місцевою мовою ледве міг зв’язати два слова.

А далі почалися справжні дива. Заморський гість геть не збагнув, що про нього подбали, доклали зусиль задля його комфорту і знайшли там, куди його завіз хмільний візник. Замість цього він насупився, мов скривджена панночка, на задньому сидінні їхнього авто — і хоч би один комплімент із себе вичавив!

— Чому ти без квітів? — запитує дівчина.

— А в тебе що, день народження?

Пара спантеличено перезирається.

— На побачення прийнято приходити з квітами…

— Наступного разу, — зверхньо кидає «мачо».

— У тебе що, грошей немає?

— Гроші є.

— Тоді он кіоск, піди й купи троянду чи те, що вважаєш за потрібне. Дівчина хоче квітів, — приблизно так вмовляли господарі свого протеже, вже чудово розуміючи, що справа летить коту під хвіст.

— Я ж сказав: «Наступного разу». Тим паче ви мене попросили, а я не роблю того, що мені наказують! — мабуть, він думав, що подібний норов робить його «брутальним самцем»… Але насправді він мав вигляд упертого бовдура, який відмовляється виправити власну помилку.

Дівчина солодко всміхнулася й відправила його чекати в кафе. Її кавалер, хлопець із добрим серцем, скинув горе-коханцю повідомлення з адресою, яку для нього роздобули, і вони просто поїхали геть.

— Ти ж розумієш, він не оцінить, лише озлобиться, бо дурний і емоційно недорозвинений. Треба було взагалі нічого не писати. От коли б він подзвонив, тоді б і зрозумів, що дарма так викаблучувався.

— Знаю я тебе, ти б відправила його ночувати на вокзал або просто послала б у відомий піший еротичний тур.

— Авжеж. А ще б і в поліцію маякнула про підозрілу особу — нехай би поміркував про манери у мавпятнику.

…Та ні, про етикет він так нічого й не второпав. Просто образився і ще довго намагався вийти на зв'язок, аби поскандалити.

У сухому залишку: скупому хлопцеві довелося змарнувати гроші на міжміську поїздку лише заради ночі самотнього онанізму в орендованій квартирі. А потім — повертатися додому з гірким присмаком власного ідіотизму та безповоротно втрачених можливостей. А треба було всього лише повестися гарно й отримати обопільне задоволення. Економія на квітах і компліментах — вигода вкрай сумнівна.

P.S. Цей гештальт герой нашої розповіді закривав ще років десять поспіль — раз на рік-два писав свінгерам, які його тоді кинули. І з кожним новим повідомленням адресати все більше переконувалися, що тоді вчинили абсолютно правильно.

Інший випадок: латентний свінг і перевірка на ерекцію

На попередній зустрічі зі свінг-парою у потенційного третього учасника не виявилося ерекції. Пояснив він це абсолютним шедевром у жанрі інтимних примх: виявляється, він бере участь у груповушках лише разом із другом, бо вигляд чужого стояка будить його власний. А без цього, бачте, він «занадто соромиться»…

При цьому він із піною біля рота волав, що суворо гетеро, а не бі. Але ж справжній натурал не буде так агресивно махати прапором «Я не гомосексуал!» — доводити свою виняткову традиційність візьметься лише чоловік, глибоко невпевнений у власних смаках.

До «веселкових» тем можна ставитися з гумором, сприймати їх байдуже або просто не помічати. Але яскраве, показове заперечення — це часто неонова вивіска, що вказує на латентний потяг до сильного чоловічого… кхм… плеча. Інакше про це просто не заходила б мова.

Історія третя: шампанское, подвійне куні та ЧЖЧ

Розкинувши руки, він майже торкнувся протилежних стін кухні в тій орендованій квартирі, куди всі вони прийшли… Хлопець не був велетнем, просто ця «барлога кохання», хоч і на Печерську, виявилася крихітною.

А потім почалися втіхи втрьох. Дівчина, її кавалер та їхній гість. І сталося дещо дивовижне: вперше чужа людина змогла довести її до орального оргазму. Її чоловік при цьому цілував шию, а запрошений маестро прелюдії віртуозно пестив язиком місце трохи нижче. Цей потужний дует підніс її на карколомний пік.

Трохи шкода, що сам містер-губи до фіналу так і не дістався. Чомусь не зміг, хоч і чудово тримав темп увесь цей еротичний марафон. Але так буває з новими людьми: до когось треба звикати. Або ж «вибухати радістю» незалежно від них.

До речі, це передісторія до іншої моєї відеорозповіді — про те, як когось невчасно знудило шампанським. Але ж мить яскравих парних пестощів теж була неперевершеною. Забула тоді про це згадати.

Сам по собі блювотний рефлекс під час «глибокого мовного занурення» — це не проблема, а досить поширений фетиш. У БДСМ навіть є окремий жанр мистецтва, коли навмисне заковтують побільше рідини, щоб потім знудило. Справа смаку.

Однак того вечора учасники не замовляли таких специфічних розваг. Можливо, саме тому кунілінгус «у чотири руки» залишив куди більш незабутнє враження наступного разу.

Фото та відео авторки

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі