«Я подумав, що ви справжня!»

Це одна з частих маніпуляцій, що іноді прилітають у мережі у відповідь на «лист щастя» з прайсом на мою увагу. Передбачається, що, зіткнувшись із підозрою в ефемерності, я кинуся доводити протилежне.

Причому ще секунду тому цей самий Хома вірував, що пише саме мені, і встиг розгорнути на повну широчінь свої куколд- та боллбастінг-фантазії. Молодець, за адресою, але безкоштовно — це цікаво тільки батькам.

Якщо хочеться упевнитися, що перед вами не фейк, просто попросіть підтвердження. У кожного воно своє. Або, перш ніж знімати віртуальні труси, самі перевірте, хто цей захоплений глядач. Інакше під питанням уже ви: а чи не намагаєтеся поїсти й утекти з «ресторану» до того, як принесуть рахунок?

СРСР немає вже 35 років, виросло кілька поколінь, які й не бачили його дивних постулатів, а віра в халяву в когось іще залишилася. Там, у дрімучих, страшних нетрях радянської реальності, мешкали динозаври, які пам'ятали цілі соціальні інститути безкоштовних послуг. Бо зарплату фахівцям платила та сама держава, що канула в Лету.

Була й своя специфіка — бажання працювати менше, все одно гроші ті самі. Звідси й такі незадоволені пики, що зустрічали з роздратуванням ввічливий стукіт у кабінет і несміливе «можна увійти?».

А сьогодні, якщо звертаєтеся до когось, аби скористатися його працею, повірте, він вам щиро радий. Тому що ви — це його хліб. Як він вас любить у цей момент! А якщо прийшли в надії дешевими трюками зекономити… Далі — картинка охоронця, який за комір викидає халявника за двері. Бажано зачинені.

– Сподіваюся, ти це робиш задля того, щоб допомогти, а не заробити.

– Звісно, адже мене годують боги. Усі разом: скандинавські, єгипетські та парочка авраамічних.

Фото авторки

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі