Апостиль на дипломи. Та пішов він

Почувши черговий прогноз щодо перспектив зими без світла й опалення в непереможній Україні, я засумувала. Я вже проходила це й більше не хочу. Розумію, що не гідна жити в такій святій країні.

Треба їхати. Заявку на міжнародне посвідчення водія вже подала, почала роздивлятися свої дипломи, й ШІ порадив їх апостилювати. Дивна процедура, навіть не легалізація документів на Заході — просто ще одна печатка: «Так! Це підписав справжній ректор». Хм…

Якщо йдеться про справжність, у якій треба когось переконати — достатньо просто звіритися з електронними архівами вишу або офіційною бібліотекою Вернадського, де лежать мої наукові праці. Та й поки що за мною не бігають представники Гарварду з вимогами стати в них професоркою. Якщо з'являться — віддам їм дипломи, хай самі морочаться.

Але головне інше: за роки після здобуття цього благословенного і вже застарілого звання кандидатки психологічних наук (та й магістерки також), чи стали мені в пригоді хоч раз ці дипломи?

Я семестр викладала психологічні дисципліни в академії МВС. Це був неймовірний досвід. Мене полюбили студенти, до мене на лекції рвалися з інших потоків, я влаштовувала своїм курсантам специфічні екскурсії — на кшталт походів у тюрму та психушку. Круто! Але не факт, що захочу це повторити.

Мене запрошували як експертку на ТБ і гордо оголошували мій науковий ступінь. А ще?

Навіть не знаю, чи справляють сьогодні дипломи хоч якесь враження на моїх підопічних. Та й чи дочитують вони взагалі до сторінки «Про авторку»?

Розуміння куколд-стосунків та механізмів БДСМ тримається зовсім не на академічних дисциплінах. Хіба що назва моєї дисертації звучить страхітливо для любителів полякатися: «Ставлення до смертної кари як складова професійної свідомості правників».

Крім усього іншого, я ще й літературний науковий негр (гострайтерка). Якось мені довелося поспілкуватися з роздутим від пихи, мов жаба, типком, який купив мою працю через посередника. Він не знав, хто я, і хвацько хизувався «своєю» дисертацією, яку написала йому я. В ідеальному світі таким не можна допомагати. Сподіваюся, його диплом став йому в пригоді так само, як і мені мій.

І важливо те, що всі найцікавіші люди, які траплялися мені на шляху, ніколи не питали про мої регалії. Вони бачили мої знання і хотіли пізнати мене ближче. Мені хочеться й надалі орієнтуватися на таких, навіть якщо мене відштовхнуть від своїх запалих грудей любителі додаткових печаток.

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі