Нудисти, космічна гойдалка та туалет

Скільки ж різноманітних членів і мошонок я сьогодні бачила. Іноді — такі дивовижні екземпляри... Багато голих жіночих тіл було також. На цьому тлі особливо приємно відчувати себе красивою. І розкутою — лежала, розпластавшись, а чимало людей затискалися, ховалися. Це не опис групового сексу. Я була на нудистському пляжі в Гідропарці. Нас привезли й відвезли потім на човнику. Поромник мав вигляд справжнього таксиста. Просто річкового.

Це місце — психотерапевтичне. У кого штормить самооцінку через фізичні переваги та недоліки — сходіть на такий пляж. Це в соцмережах ми всі як на конкурсі краси. У своєму ж натуральному вигляді — суворі реалії. І це не страшно — весело! УСІ неідеальні. УСІ. І, бачачи чужу недосконалість, вибачаєш собі свою...

До речі, люди без одягу здаються набагато щирішими й ближчими. Приємне тепле почуття відкритості виникає.

Слідом ми вирушили на атракціон із космічними гойдалками. Там крутять на великій швидкості пасажирів, наче пропелер у вентиляторі. Ще й сам агрегат розгойдується.

Кхм. Як людина, котра стрибала з парашутом, відповідально заявляю: ця круговерть страшніша. Спочатку я реготала від задоволення й дзвінко вищала. Але в якийсь момент стало неприємно. Не смішно й жахливо.

Так, нас прив'язали ланцюгами, затискачами, які здавалися спершу непотрібними. Еге ж! Я панічно боялася, що їх замало. А хлопець-атракціонник старається — думає, я від нудьги притихла, крутить усе дужче. У мене клубок у горлі й лише одне почуття: надія уціліти... Попросити зупинити — не можу, бо потім шкодуватиму і всі подумають, що я — боягузка.

— Може, ще сильніше? — весело запитує він знизу. Маленький збоченець.

Це було схоже на секс із дуже сильним, енергійним, але абсолютно нездарним коханцем. Він трясе тебе, а ти думаєш: «Коли ж це скінчиться?» Після цього тремтіли руки. Хоча наостанок, повиснувши вниз головою, я розсміялася. Дивно, але ще раз теж пішла б.

— Хочу в туалет, — кажу охоронцеві в ресторані навпроти.

В його очах мигнуло підлесливе благоговіння, він заметушився й особисто провів за адресою. Підлетіла офіціантка, миттєво увімкнула там світло й відчинила двері.

— І скільки ж коштує тут кава? — запитую у свого кавалера, розповівши про цей небачений у постсовку сервіс.

До цього ресторану я б повернулася. Хоча б для того, щоб ось так сходити в туалет...

А ще ми бачили дискотеку для тих, кому за 60. Двічі мимо проходили, і всякий раз хотілося ридати. Старі приходять туди, щоб познайомитися й утекти від самотності.

Хтось ще цілком повний вогню. Один бородатий дідусь так танцював! Найпрофесійніший вальс! І партнерка на висоті, але в очі впадав насамперед він... А коли він кружляв її, вона піднімалася навшпиньки.

Привиди минулого століття. Нічого немає важливішого за стосунки та любов. Таких ось танців ради спілкування та обіймів. А Гідропарк — це рай для радянської малечі. Так дивно було гуляти там дорослою. І лякає! Адже якщо колись ми самі були малюками й це минуло, значить, ми теж можемо опинитися одного разу на дискотеці тих, кому за 60...

Тож треба жити зараз. Кохати, грати, летіти, впиватися життям...

Фото та відео авторки

Неллі Верховська Психологиня, кандидатка психологічних наук Більше про нестандартні стосунки дивіться на моєму YouTube-каналі