Вірш про пірата

Яку ти казку, мій пірате, розкажеш в темряві без краю?

Хай там принцесою я буду, а ти — палким коханим з раю.

Втечемо місячним світанком, потрапим Колумбу у бран.

Відкупимось від забаганок, сховаємося у туман.

В обіймах ми — як діти ночі, зів'ємось міцно, я і ти.

Не треба ні образ, ні сварок, ні гіркоти, ні марноти.

Лиш ми удвох, і наше щастя. Віднині й до кінця світів.

Наш шлях, планети, вітер, зорі. І, звісно ж, вир із почуттів...